Українські добровольці – славнозвісні «кіборги» Донецького аеропорту, герої Пісків, Авдіївки, Широкіно та інших гарячих точок сумнозвісного АТО. Це люди, які першими стали до бою з окупантом, коли українська армія була ще безсила та роз’їджена . Чисельність добробатів ще два роки тому була чималою: Азов, Айдар, Дніпро, Донбас, ДУК «Правий сектор», Батальйон св. Марії, ОУН, Карпатська січ та інші. Нині ж, більшість з них увійшли в підпорядкування до ЗСУ, МВС та інших силових структур або ж були розформовані. Єдиним чисельним добровольчим формуванням, що зараз повномасштабно бере участь у бойових діях на Сході України є підрозділи «Української Добровольчої Армії» під командуванням Дмитра Яроша. Розпитати про найбільшу армію добровольців: бойові завдання, структуру та побут ми вирішили у начальника штабу УДА Сергія Ільницького, позивний «Сокіл».
Друже «Сокіл», розкажіть про структуру Української добровольчої армії, її бойові одиниці?
Структура УДА є прямим відображенням законопроекту який був підготовлений нашим Провідником, Народним депутатом України – Дмитром Ярошем (посилання на законопроект) Це означає що є Командувач УДА, штаб УДА, бойові батальйони зі своїми штабами та загони територіальної оборони на всій території країни.
На сьогодні у нас є два бойові батальйони – 5-тий ОБат і 8-мий ОБат УДА. Також є медичний підрозділ «Госпітальєри» та окремі тактичні групи. Головною структурною одиницею Української добровольчої армії є загони територіальної оборони в межах своєї області.
Розкажіть про бойові батальйони. Де вони базуються на передовій?
Як я вже сказав, у нас є 5-ий і 8-ий батальйони УДА. Вони як були так і залишилися. (Раніше 5-ий і 8-мий батальйони були у складі ДУК «Правий сектор», однак після виходу Дмитра Яроша з ПС та створення Української Добровольчої А я з ним останні рази їжджу. вони увійшли у структуру УДА – ред.) Плюс – медичний батальйон «Госпітальєри». Була мова про створення ще одного бойового «бату» на Луганщині. Ми навіть узгодили це з Тукою (Георгій Тука – колишній керівник військово-цивільної адміністрації Луганщини – ред.). Але коли Тука залишив посаду, це питання знялося. Тому що людина яка прийшла замість нього (Юрій Гарбуз – ред.) не поділяє такі погляди. Ми навіть розгорнули там учбовий підрозділ «Сармат», на базі якого мав би сформуватися батальйон, однак наша діяльність на Луганщині була згорнута.
Окрім того, в нас є ще декілька окремих тактичних груп, одну з яких очолює наш славнозвісний «Вольф».
Про яку чисельність зараз можна говорити в бойових батальйонах УДА?
Не можу говорити про конкретну цифру, бо ця інформація не для загального розголосу, але запевняю – все згідно штатного розпису батальйону та в залежності від необхідності в особовому складі, для виконання поставлених завдань . Також в нас є бази постійної дислокації де особовий склад проходить бойове злагодження, перепідготовку та займається питаннями повсякденної діяльності військ.
Де зараз на передовій зосереджуються основні редути УДА. Які завдання виконують, якщо можна про це говорити?
У нас дві зони відповідальності – сектор «Д» сектор «М». У секторі «Д» наші редути розташовуються в Авдіївці, а в секторі «М» – в Широкіно.
Медичний підрозділ «Госпітальєри» працює по всій лінії фронту, це надання першої медичної допомоги та евакуації поранених.
Зразу уточнюю, всі завдання узгоджуються з командуванням антитерористичного центру та командувачами секторів, це – не самодіяльність.
Завдання ми виконуємо різні. В нас є артилерія ( рота вогневої підтримки) на 5 батальйоні, є підрозділи снайперів, військової розвідки, інженерно-саперна служба, група анти-диверсійних операцій. До речі, наших снайперів замовляють Збройні сили України для виконання окремих завдань. Це найбільш згуртований підрозділ. Їх навіть не замінюють на ротацію. В нас є своя школа снайперів на 5-му батальйоні. Там найбільший стрілецький тир на всій Дніпропетровщині. Туди різні структури приїжджають відстрілювати зброю. Також, з спеціальностей, яких ми навчаємо: інженерно-саперна справа, аеророзвідка.
З якими силовими підрозділами УДА зараз координує свою роботу?
З усіма. З підрозділами ЗСУ, військовою розвідкою, СБУ та іншими координація відбувається на рівні штабу сектора. От наприклад, нещодавно військова операція яку проводив 8-ий ОБат УДА, та під час якої було взято у полон вісім найманців ДНР, координувалася безпосередньо з штабом сектору «М» та проводилась разом з військовою розвідкою.
Ці накази від силовиків вами якось документуються?
Всі операції, як наступальні так і диверсійні чи контрдиверсійні санкціонуються нашим командувачем, Дмитром Ярошем.
Чи перетинаєтеся на передовій з іншими добробатами, якщо такі ще залишились там?
Українська добровольча армія сьогодні залишилися єдиним чисельним добровольчим формуванням на передовій. Є ще «Запорізька Січ» та «ОУН», але на «передку» їх нема. Батальйон «ОУН» зараз здебільшого базується в Києві, займається політичними акціями. Є такий пан Коханівський – це його вотчина. Інших добровольчих підрозділів, окрім УДА на «передку» не залишилося.
Розкажіть в деталях про тренувальні табори УДА?
Зараз на базі 5 ОБату ми добудовуємо тренувальний центр. Це велике приміщення, яке було не придатне для проживання та навчання. Це приміщення завдяки волонтерській допомозі відремонтовано. На першому поверсі буде розташована казарма, на другому – учбові класи, плюс спортивні майданчики, смуга перешкод та стрілецьке поле. Всі добровольці з наших обласних організацій, які хочуть навчатися військовій справі, можуть здобути там різні військові спеціальності.
Якщо людина, скажімо, не має можливості по якимось причинам воювати, то вона зможе пройти там тритижневий тренувальний курс, підтягує свої знання і їде додому, але вже як підготовлений фахівець у військовій справі. Якщо ж ця людина бажає продовжити службу у наших бойових батальйонах – продовжує своє навчання, але вже за посиленою програмою і відповідною кваліфікацією. Тобто ми готуємо кадри і для війни, і для тилу. Адже, вважаю, що кожен чоловік повинен вміти захистити себе, свою родину місто чи область.
Якщо людина хоче записатися добровольцем в УДА, куди їй звертатися?
Дуже просто. В кожній області в нас є відповідальна людина за поповнення рядів тероборони, слово «мобілізація» ми вже не використовуємо. Тобто людина, яка приходить на прийом в наш штаб на місцях знає, що у свій вільний час, наприклад, вона повинна вдосконалювати свої військові навички, бути соціально активною людиною, для того щоб в будь-який час стати на захист своєї териоріальної одиниці. Якщо людина матиме бажання та можливість захищати державу в «гарячих точках», зможе бути направлена керівником тероборони на місці на навчання у вишкільні табори. Якщо в такої людини вже є бойовий досвід – її чекає бойове злагодження. Якщо ж його не має – то на повноцінний процес навчання.
Чи отримують бійці якісь кошти за військову службу?
Ми є добровольцями, від держави не отримуємо. Два роки наші бійці воювали виключно на патріотизмі і ентузіазмі, а це погодьтеся, вагоміший аргумент, аніж повістка чи примус. Але ж ми розуміємо – війна триває вже третій рік, а в наших бійців сім’ї, діти. Тож постійно шукаємо джерела фінансування, щоб забезпечити хоч якось людей, які знаходяться на «передку», бо деякі вже знаходяться більше двох років. Допомагають у цій справі волонтери, небайдужі до добровольчого руху бізнесмени. Ми називаємо це не зарплата, а грошова допомога. Люди знають, що допоки вони воюють, то можуть хоч якісь мінімальні кошти відправити своїм рідним. Але це мінімум.
На якій стадії зараз процес легалізації УДА? Знаємо, що Дмитро Ярош вже давно намагається легалізувати добровольців, але йому це ніяк не вдається.
Він відбувається у двох площинах. Перша – законопроект поданий Ярошем у ВР. Паралельно він відбувається й на рівні обласних рад. У Верховній раді процес перебуває на стадії переконання Ярошем інших депутатів, а також – керівництва нашої держави, починаючи від Президента і закінчуючи силовиками, що це потрібно і що це – майбутнє. Але справа не стоїть на місці. Ми доводимо нашими діями на фронті і в тилу, що маємо право на існування, що кожен доброволець має право захищати свою батьківщину. Що ж до легалізації добровольців на місцях, на рівні обласних рад , то цей процес значно оптимістичніший.
В скількох областях добровольців вже легалізували?
Станом на зараз вже в 11-ти. І цей процес триває. Причому, хоча процес й ініціюють наші юристи, вони розробили проект рішення, та механізм, допомогу отримуватимуть всі добровольці. Він – на зразок визнання воїнів УПА свого часу, ми добиваємося пільг не лише для себе. Окрім бійців УДА, допомогу на обласних рівнях отримуватимуть бійці Правого сектора, Айдару, та інших добробатів, які воювали.
Повернемося до структури. Якою є система рангів і підпорядкування в УДА?
Головним є командувач (Дмитро Ярош – ред.). Далі – штаб Української Добровольчої Армії як виконавчий орган. В разі відсутності командувача, начальник штабу виконує його функції і обов’язки. Далі – загони тероборони і бойові батальйони як тимчасові утворення.
Чи є якійсь контролюючі органи в УДА для підтримки дисципліни. Якою є система покарань?
В нас в Українській Добровольчій Армії є військово польова жандармерія. Вона виконує аналогічну роботу як в Збройних силах України Військова служба правопорядку. Тобто – це орган, який слідкує за дисципліною. Є міри покарань, за що, тобто відповідальність. Ми виробили зараз таку систему, що покарання майже ніхто не несе. Тому, що ті, хто в наших рядах залишаються та добровільно погоджуються з встановленими правилами, інші відсіялися. Тобто, те, що було ще два роки тому, ми б не могли назвати ні батальйонами ні військовою структурою. Це були просто групи людей, які займалися часто невідомо чим і робили це часто не контрольовано. Правда, певні правопорушення таки трапляються, хоча й рідко. Для таких випадків, наприклад в 5 є карцер, це – пристосоване приміщення. Людина там сидить і відбуває «зароблене». Причому, вона там не просто сидить щоб відбувати, а виконує господарчі роботи під час свого арешту. Нам треба багато будувати на території батальйонів. Це додаткові робочі руки. Найчастіші порушення дисципліни – вживання алкогольних напоїв, а це на території наших баз суворо заборонено.
Ще рік тому стосунки добровольців із ЗСУ і іншими силовими структурами були доволі напруженими. Тоді на блокпостах затримували хлопців, навіть брали в облогу базу 5 оБАТу що в Новій Михайлівці. Якою ситуація є нині?
Ми виконали всі умови, які перед нами поставила держава. Влада сказала: давайте, ви будете легалізовуватися. Ми погодились з цим. Ми подали всі документи на легалізацію. Вона мала відбутися при СБУ, спецпідрозділ «Альфа». Нам обіцяли, що цей процес легалізації пройде впродовж 3 місяців. Був визначений командир – комбат 8 окремого батальйону УДА «Аратта» «Червень», він очолив процес входження. Однак, рік пройшов, а справа з місця не зрушилася
Хто ж гальмує цей процес?
Я думаю, державі просто вигідно мати такий підрозділ, який буде виконувати спецзавдання, крім нас, противника навряд чи краще хтось знає, адже ми безперервно знаходимося впродовж двох років на передовій май же на одних і тих же позиціях. Держава не платить матеріальну допомогу загиблим, пораненим. Вона знає, що такі підрозділи як ми більш вмотивовані і будуть робити ту роботу, на яку Збройні сили не підуть.
Тобто у випадку поранення добровольців на таких бойових завданнях держава повністю вмиває руки?
Ми стараємося, щоб наших хлопців, які були поранені вписували у бойовий листок . Це узгоджено і з СБУ і з ЗСУ. Щоб після поранення чи смерті вони офіційно проходили як поранені чи вбиті. Ось наприклад, нещодавно з нашої групи військової розвідки був поранений наш боєць. Військові записали, що був поранений боєць сил спец операцій. Раніше це було не можливим.
Чи це означає, що цьому пораненому нададуть якусь компенсацію, держава буде його лікувати?
Це означає, що якщо буде поранення, або загибель, він проходитиме вже не як доброволець з побутовою травмою, а як людина, яка пройшла офіційно по звітах . Вона буде мати статус особи залученої до антитерористичної операції. Така довідка – перший крок до визнання. Зараз наш соціальний департамент при УДА збирає усі дані по наших поранених та загиблих. Майже усі довідки вже зібрані і я сподіваюсь усі вони будуть невдовзі офіційно визнані державою, а це – автоматично пільги та виплати. Єдиним, поки, хто відмовився від такої довідки – це Дмитро Ярош. Він сказав що хоче отримати таке визнання оста
ннім з добровольців (нагадаємо в 2015 Ярош був поранений в зоні АТО внаслідок попадання у його автівку артснаряду, йому зробили серію складних операцій на руку- ред.).
Тобто з такою довідкою добровольців лікуватимуть безкоштовно у військових госпіталях?
Так. Хоча Дніпропетровська лікарні ім. Мечнікова давно вже лікує наших хлопців, які були поранені, безкоштовно. Більше того, деякі їхні лікарі, наприклад лікар Скребець, під час соїх відпусток надає медичну допомогу в зоні АТО у складі медичних бригад «Госпітальєрів».
Які стосунки зараз УДА і «Правого сектору» , чи є взаємодія, чи все таки «побили горшки» ?
На сьогодні знаю, що Перша штурмова рота Правого сектора з своїм незмінним командиром «Подолянином» перейшла на контракт в Збройні сили України. Більшість людей пішли туди, хоч про нас вони кричали, що ми «зрадники», коли наші бійці, після погодження Провідником, розпочали процедуру входження в спецпідрозділ СБУ. Так вийшло, що вони зараз на контракті в ЗСУ, а ми – далі добровольці. Але не зважаючи на це, мета у нас одна, це – перемога!
А чи багато поранених зараз в лавах УДА?
Звісно є, але не багато. Є поранення від осколків, є поранення які отримані під час проведення розвідувальних або розмінувальних операцій. Останній загиблий – друг «Захар» з інженерно-саперної служби, який підірвався на розтяжці, навіть попри те, що мав дуже високу кваліфікацію. Було нещодавно два випадки, коли наші бійці підірвалися на протипіхотній міні. На лінії зіткнення така концентрація вибухових пристроїв в землі, що нажаль часто не допомагають навіть навички та кваліфікація.
Як виглядає ситуація зі зброєю в УДА?
У нас на службі в батальйонах офіційно знаходяться представники СБУ, які слідкують за відповідальним збереженням зброї, вибухових пристроїв, боєприпасів. Звісно, зброї не вистачає. Тому що, більшість зброї ми захопили у боях з ворогом, вона є трофейною. І ця зброя майже не оновлюється. Є міномети, є стрілецька зброя, але її ніхто не оновлює з 2014 року. Що ми маємо якісне – оновлений арсенал снайперських гвинтівок. Це заслуга безпосередньо Яроша, який зумів переконати деяких бізнесменів закупити для нас цю зброю.
Розкажіть про інструкторів, які тренують бійців. Вони з середовища добровльців чи ви їх запрошуєте ззовні?
Ми вже випрацювали таку систему, що маємо власних першокласних інструкторів, які мають великий бойовий досвід, зокрема вишколених за стандартами НАТО в тому числі. До нас приїжджали італійці. Інструктори перейняли в них досвід і зробили своєрідний мікс досвіду перейнятого від натівців і здобутого вже під час ведення бойових дій в зоні АТО. Я вважаю, що це дуже потужний досвід і жодна країна в світі досі не мала практики ведення такої потужної гібридної війни з використанням цивільного населення, пропаганди, інформаційної війни. В нас такий досвід, нажаль є. До нас приїжджали інструктори з багатьох країн. Були американці, прибалти. Але, як вже казав, ми випрацювали свою систему: все краще взяли у іноземців в тому числі – решта з власного досвіду здобутого в боях.
Чи воюють в УДА Іноземці?
Так, от недавно загиблий наш боєць друг «Захар», він був громадянином Росії по паспорту, але українцем в душі. Є інші представники Росії, які воюють в наших рядах, які сподіваються отримати українське громадянство.
Є білоруси, прибалтів було багато. Пригадую, був один латвієць, який у себе на роботі взяв відпустку і приїхав до нас. Казав, що приїхав воювати з Росією, аби війна не доповзла до його країни. Були грузини. Зараз іноземців майже немає, мабуть той запальний дух який панував два роки тому вже пройшов. Ми також поміняли відношення до бійців. Зараз ми можемо довіряти тільки провіреним людям.
Ви згадували на початку інтерв’ю про тероборону при УДА . Розкажіть що це таке?
Ми не вигадували велосипеда, ми перейняли модель Територіальної оборони в Естонії – Союзу оборони Естонії, організація Кайтселійт (ест. Kaitseliit). Це добровольці, які в свій вільний від роботи час проходять військові навчання та тренуються, а у випадку військового конфлікту з них формуються військові батальйони в межах своєї області. Під час ведення бойових дій вони відповідатимуть за територіальну оборону місцевості там, де вони проживають. У випадку неможливості протистояння противнику, ці люди вестимуть партизанську війну на своїй території. Це принцип територіальної оборони. Кожен загін тероборони відповідає за безпеку свого міста, району, області. Також загони територіальної оборони при необхідності прийматимуть участь в охороні громадського порядку на своїй місцевості, допомагатимуть владі при ліквідації надзвичайних ситуацій. Також, вони проводять військово-патріотичне виховання у себе в областях. Зараз найпотужніші загони тероборони у нас на Дніпропетровщині, Львівщині, Рівенщині, Чернігівщині.
Розкажіть тепер трохи про себе. Що підштовхнуло вас, кадрового військового, полковника ЗСУ, піти у добровольці?
В літку 2014 року мій син, позивний «Ірландець», з словами «батько, я народився в цій країні, я буду її захищати» пішов воювати в ДУК «Правий сектор», підрозділ «Госпітальєри», тепер – це медичний батальйон Української Добровольчої Армії. Як батько, я просто не міг залишатися вдома. Окрім того, вирішив, що маю достатньо військових навичок і бажання, аби прислужитися Україні
На початках добровольчий рух був дуже стихійний, не вистачало людей які мали досвід в організації та налагодження порядку, в військовому управлінні і таке інше. Це стосувалося і наших підрозділів.
Тож, зваживши всі фактори, вибір був зроблений. У 2014-ому Дмитро Ярош поставив переді мною завдання налагодити роботу штабу на 5 ОБат. Я почав над цим працювати на посаді начштабу батальйону. Робота розпочалася з елементарних речей по наведенню порядку, контролю та обліку особового складу, озброєння та майна. Також була введена ротаційна система для особового складу, який мав би однаково проводити час на передових позиціях, займатися питаннями повсякденної діяльності військ на базі постійної дислокації, там мав можливість поїхати у відпустку.
Знаючи систему роботи об’єднаних штабів НАТО я вибрав і запропонував саме цю модель . В налагодженні штабної роботи мені допомагав капрал- резервіст з Латвії Яніс Р., який також досконало знав роботу штабу НАТО.
А також я знайшов союзника, з яким нам вдалося багато чого зробити конструктивно, це – Валерій Чоботар, друг «Гатило».
Як ваша дружина ставиться до того що ви знову пішли воювати?
А як вона може ставитися, якщо і син і чоловік пішли на війну!? Але мені дружина потім сказала: «Я дуже вдячна тобі за те, що ти знаходишся поруч з сином, що він там не один».
