Сьогодні побратими з «Об’єднання добровольців», разом з сотнями інших людей, відвідали панахиду та мітинг-реквієм, що відбувся поблизу урочища Саліна в Старосамбірському районі.
Щороку в цей час сюди з’їжджаються люди фактично з усіх куточків України. Не дивно, адже ця місцевість — наймасовіший могильник, зроблений руками працівників НКВС на Західній Україні. Саме тут у червні 1941 року червонозоряні комісари закатували близько 3,5 тисяч українців. Переважно, це були арештанти, які відбували покарання у довколишніх тюрмах. Відступаючи перед натиском німецьких військ «енкаведисти» не мали змоги евакуювати їх, а залишити живими не хотіли.
Людей звозили на вантажівках, а також провадили до місця страти в довжелезній колоні. Поблизу ям, де колись знаходилися соляні шахти, українців розстрілювали, або ж добивали прикладами автоматів. Коли ж не вистачало набоїв, то кати вбивали засуджених дерев’яними молотами. Згодом закривавлені знаряддя вбивств знаходили на місці страти. Аби заглушити передсмертні зойки, на місці увесь час працювали двигуни важкої техніки.
Коли совєти відступили, то люди кинулися до шахт, аби відшукати своїх родичів та близьких. Вони побачили страшну картину: яма, яка мала глибину понад 100 метрів, була доверху забита трупами. Мертві тіла також лежали поблизу на поверхні. Багато з них були такі понівечені, що впізнати замордованих було годі.
«Німці швидко знайшли замасковану дерном шахту, — згадував очевидиць тих подій Йосип Мешкало. — Відкрили люк – вдарив нестерпний сморід. Тоді зігнали місцевих євреїв. Одні кажуть 100, інші – 200 чоловік. Ті витягували тіла і складали для опізнання. На самому верху наповненої шахти лежало тіло молодої жінки з відрізаними грудьми і розпоротим животом, а коло неї шестимісячне немовля».
Загалом під час кривавого червня 1941 року, коли радянські війська відступали із Західної України, у Львові, Тернополі, Івано-Франківську та інших містах вони закатували 22 тисячі осіб.
Ми повинні пам’ятати про злочин, який зробили комуністи і ворога, проти якого наші хлопці зараз воюють на сході країни. З тих пір пройшло 77 років, але як бачимо, нічого не змінилося. Кремлівський звір знову показує свої ікла, він готовий знову вбивати і катувати українців. Та зараз Україна окріпла і ми не дозволимо червоній заразі знову прийти на наші землі.
