Home / Без категорії / ЗРУЙНУВАЛИ ЛЄНІНА – ЗРУЙНУЄМО СИСТЕМУ!

ЗРУЙНУВАЛИ ЛЄНІНА – ЗРУЙНУЄМО СИСТЕМУ!

Українські ЗМІ та соціальні мережі миттю облетіла звістка про руйнацію ідола більшовицькому виродку Владіміру Лєніну. Народ огорнуло піднесення. Навіть той, хто є далеким від ідеології українського націоналізму, той, чий патріотизм є досить ліберальним, той, хто останнім часом засуджував «провокації» і горлав «Міліція з народом!», щиро зрадів, коли побачив, що «пам’ятник» кату українського народу зруйнований.

 

Історична справедливість у центрі Києва була відновлена націоналістами – представниками «Правого сектору» та ВО «Свобода». Нехай це і тактична перемога революціонерів-націоналістів, однак вона виразно демонструє, що акції протесту вливаються в русло Національної революції. А отже, на обрії у нас – Перемога.

 

Останній тиждень виявився для бійців «Правого сектору» нелегким. І справа не лише у дисциплінованому несенні тих обов’язків, котрі поклали на себе націоналісти (насамперед – охорона мирних учасників акцій протесту від представників незаконних воєнізованих формувань на кшталт «Беркуту»). Ворожа пропаганда, помножена на шипіння деяких «майданістів» демоліберального спрямування, далася взнаки, і чимало українців дивилися на бійців «Правого сектору» скоса. Націоналістам доводилося постійно пояснювати, що вони – не «провокатори», а Авангард Національної революції. Тиждень тому деякі українці бачили «провокацію» не лише у штурмі адміністрації Януковича, але й у намаганні знести «пам’ятник» Лєніну та подальшій сутичці з «Беркутом» (нагадаю, що націоналісти із честю вийшли з тієї сутички). Однак те, що тиждень тому було «провокацією», сьогодні стало предметом загальнонародної радості.

 

Чи тримають націоналісти образу на пересічних учасників акцій протесту, котрі усюди бачили «тітушків»? Звичайно ж ні. У бандерівській молитві є такі слова: «Зміцни в мені любов до моєї Нації, щоби міг я в її інтересах і навіть проти її волі рятувати її від Твоїх ворогів». Націоналісти – це провід і авангард, це ті, що ведуть за собою. Ними керує любов до народу навіть тоді, коли народ сліпне. Але сьогоднішня ситуація змушує народ прозріти. Час грає на руку націоналістам.

 

Здається, безвольні «Майданси» лишилися позаду. Позаду лишилися часткові вимоги. Ми йдемо дорогою Революції, і нехай на цьому шляху нам допоможе Господь! Не збавляймо обертів, попереду – Перемога!

Євген Трофименко

About