народився: 26 грудня 1994 р., м. Полтава.

По закінченню Полтавського ліцею мав лише 15 років. Здобувати вищу освіту почав у Харкові. Святослав навчався на філологічному факультеті (японська, англійська мови) у Харківському національному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Водночас, на заочному відділенні — на історичному факультеті Харківського національного університету імені Василя Каразіна. На третьому році навчання хлопець вступив і на військову кафедру при Харківському інституті танкових військ.У квітні 2014 за наполяганням батька перевівся на навчання до Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка з причин погроз і переслідування тогочасними провладними бандформуваннями учасників Майдану і Самооборони Харкова, до лав якої записався Святослав у період Революції Гідності. Продовжив опановувати в Інституті філології японську мову та літературу з кінця третього курсу (кафедра мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії). Знав кілька мов (вільно володів англійською, розмовляв французькою, осягав японську і читав польською) і навчався в одному з найпрестижніших вузів країни. Міг стати блискучим перекладачем або істориком, але вибрав шлях солдата. Влітку 2014 року ще встиг скласти іспити на військовій кафедрі й отримати подання на звання молодшого лейтенанта. Погони отримати не встиг — став добровольцем, пройшов військові навчання. А далі — на фронт. З кінця вересня перебував у донецькому аеропорту разом з побратимами від Добровольчого українського корпусу «Правого сектора». Загинув 3 жовтня 2014 року під час оборони Донецького аеропорту. Рятуючи травмованого побратима, отримав смертельне поранення осколком танкового снаряду.

Сімейний стан: Залишилися батьки, старша сестра та бабуся.

Горбенко Святослав поклав своє життя за Україну!

Вічна йому пам’ять….

Нагороджено Орденом Доброволець посмертно

The post «Об’єднання добровольців» відзначило Орденом Добровольця Горбенка Святослава. appeared first on ГО «Об’єднання Добровольців».

The post Сумський доброволець Олександр Красій – розповів про життя після фронту. appeared first on ГО «Об’єднання Добровольців».

«Орден Добровольця» – почесна відзнака, яка вручається виключно один раз в рік – на День українського добровольця.

Її отримують учасники добровольчих формувань, ветерани війни, бійці ЗСУ та волонтери, які проявили героїзм, мужність, незламний патріотизм відстоюючи цілісність та суверенність нашої держави.

Господа Олександр Володимирович позивний «Азід» та «Стрелок»

Свою боротьбу за Україну, за її свободу та незалежність розпочав у квітні 2014 року записавшись добровольцем у Правий Сектор – група Вольфа, тоді за ним же закріпилося псевдо Азід. До середини літа 2014 року, ця група займалася розвід виходами по тилам ворога, де фізично знищувала окупантата ліквідовувала лідерів так званого «ополчення». Бере участь у звільненні селища Водяне Ясинуватського району Донецької області, та подальшій його обороні від спроб захоплення російськими найманцями. Пізніше  оборона селища Піски, проводить розвідку навколо Донецька. Тримає оборону селища Водяне у 2017 році уже у складі Української Добровольчої Армії. У 2018 році йде на контракт до Збройних Сил України. Олександр є тим духом, на якому тримається вся наша армія – це дух Добровольця. І саме він є тією особистістю, яку ми можемо ставити у приклад підростаючому поколінню українців.

Воїн за покликом серця,

Доброволець що став на захист рідної землі.

Нагороджено Орденом Доброволець!

The post «Об’єднання добровольців» відзначило Орденом Добровольця Господа Олександра. appeared first on ГО «Об’єднання Добровольців».

«Орден Добровольця» – почесна відзнака, яка вручається виключно один раз в рік – на День українського добровольця.

Її отримують учасники добровольчих формувань, ветерани війни, бійці ЗСУ та волонтери, які проявили героїзм, мужність, незламний патріотизм відстоюючи цілісність та суверенність нашої держави.

Васильєв Сергій Анатолійович на псевдо “Прізрак”,

стрілець 2-го батальйону спеціального призначення “Донбас”

в 2014 році прийшов добровольцем і був зарахований на службу в Національну гвардію України військової частини 3027, 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас». Займав посаду стрілець. Має статус учасника бойових дій. Приймав участь у звільненні міст Бахмут (Артемівськ), Попасна, Лисичанськ та ін. Під час проведення антитерористичного заходу, при визволенні міста Попасна, від незаконних збройних формувань та окупаційних військ, очолював колону батальйонного транспорту та військової техніки з 28 одиниць. Є безпосереднім учасником боїв за звільнення Іловайська.

Під час розстрілу “зеленого коридору” 29 серпня 2014 року в районі селища Червоносільське Донецької області отримав контузію головного мозку та забій передньої грудної стінки у наслідок ворожого розстрілу колони. При виході з оточення у складі групи свого підрозділу з пораненим стрілком-санітаром та бійцем, на третю добу, обезводнені, втративши орієнтири, потрапив у заручники до представників незаконних збройних формувань у районі проведення антитерористичної операції. Через дві доби був переданий з іншими пораненими до 8-ї Полтавської окремої авто-санітарної роти та евакуйований до польового шпиталю у Запорізькій області.

Війна не зломала мужнього добровольця. З 2015 року по теперішній час активно допомагає бійцям в зоні бойових дій на Сході України. Опікується підрозділом саперів з 703-го інженерного полку. Доставляє на передову автозапчастини, обладнання для бліндажів, питну воду тощо. Васильєв Сергій Анатолійович є засновником Благодійного Фонду «Разом – Сила» з 2014 року. Активно займається захистом  прав і свобод учасників бойових дій та учасників АТО, малозабезпечених верст населення, поверненню українців до повноцінного життя, сприяє становленню миру в Україні.

Є співзасновником дитячого волонтерського, патріотичного, козацького табору «Труханівська січ». Цей соціальний проект об’єднав вже близько 800 діточок з фронтових та прифронтових територій, дітей учасників бойових дій та волонтерів. Приймає активну участь як волонтер, відстоює законні права і свободи у сприянні укріпленню суверенітету України; сприяє захисту законних інтересів, прав і свобод громадян України; сприяє проведенню реабілітації постраждалих учасників антитерористичної операції.

Воїн за покликом серця,

Доброволець що став на захист рідної землі.

Нагороджено Орденом Доброволець!

The post «Об’єднання добровольців» відзначило Орденом Добровольця Сергія Васильєва. appeared first on ГО «Об’єднання Добровольців».

«Орден Добровольця» – почесна відзнака, яка вручається виключно один раз в рік – на День українського добровольця.

Її отримують учасники добровольчих формувань, ветерани війни, бійці ЗСУ та волонтери, які проявили героїзм, мужність, незламний патріотизм відстоюючи цілісність та суверенність нашої держави.

Пікулін Віталій Володимирович

народився 10 жовтня 1971, Ленінград — полковник Збройних сил України, командир 3-го окремого полку спеціального призначення (Кропивницький) до січня 2016 р.

7 квітня 2014 року бійці 3-го полку під командуванням Віталія Пікуліна прибули в місто Донецьк. З кінця квітня 2014 року Донецький аеропорт був узятий під контроль підрозділами 3-го полку. В ніч з 25 на 26 травня російськими збройними формуваннями була здійснена спроба захоплення аеропорту. Приблизно о третій годині ночі 26 травня передовий загін з 80 чоловік частково зайняв будівлю нового терміналу. Кіровоградський спецназ при цьому продовжував контролювати стару будівлю аеропорту і його околиці, обладнавши там вогневі точки . Приблизно о 7 годині ранку прибуло підкріплення, до складу якого входили добровольці з Росії.Почався бій між військовими і ополченцями. Приблизно об 11 годині ранку по новому терміналу було завдано авіаудару штурмовиками Су-25 і вертольотами Мі-24 , що призвело до значних втрат серед ополченців  . В результаті бою, сили ЗСУ зберегли контроль над аеропортом, при цьому прихильники ДНР втратили більше 50 чоловік убитими . 5 липня 2014 року Пикулин брав участь у взятті Слов’янська  . У липні-серпні 2014 року брав участь в боях за Савур-Могилу . Брав участь в боях під Дебальцеве .

Воїн за покликом серця,

Доброволець що став на захист рідної землі.

Нагороджено Орденом Доброволець!

The post «Об’єднання добровольців» відзначило Орденом Добровольця Віталія Пікуліна. appeared first on ГО «Об’єднання Добровольців».

«Орден Добровольця» – почесна відзнака, яка вручається виключно один раз в рік – на День українського добровольця.

Її отримують учасники добровольчих формувань, ветерани війни, бійці ЗСУ та волонтери, які проявили героїзм, мужність, незламний патріотизм відстоюючи цілісність та суверенність нашої держави.

Милимук Володимир Богданович

Уродженець міста Новий Розділ що на Львівщині.

Володимир брав участь у подіях на Майдані в 2014 році, де зазнав поранень.  Не дивлячись на це – у 2014році йде добровольцем у 5=й батальйон Добровольчого Українського Корпусу приймає активну участь у боях за селище Піски, пізніше з 2015 стає бійцем батальйону Аратта – роками бере участь у боях за Широкіно, Водяне. Згодом він отримав дуже важке поранення ноги у боях за Широкино під Маріуполем. Тривале лікування,проходив реабілітацію у Греції . Грецькі лікарі допомогли Володі стати на ноги, тоді як це не вдалося українським лікарям. Після чого знову фронт.

Не дивлячись на тривале лікування, роки участі у бойових діях з 2018 року Володимир військовослужбовець 24 окремої механізованої Бригади імені короля Данила.

Незламний боєць доброволець – з характером доброї дитини.

Воїн за покликом серця,

Доброволець що став на захист рідної землі.

Нагороджено Орденом Доброволець!

The post «Об’єднання добровольців» відзначило Орденом Добровольця Милимук Володимира. appeared first on ГО «Об’єднання Добровольців».

«Орден Добровольця» – почесна відзнака, яка вручається виключно один раз в рік – на День українського добровольця.

Її отримують учасники добровольчих формувань, ветерани війни, бійці ЗСУ та волонтери, які проявили героїзм, мужність, незламний патріотизм відстоюючи цілісність та суверенність

Кузьмін Дмитро Володимирович позивний Миротворець

Дата та місце народження: 27 квітня 1974 р., м. Асбест, Свердловська область, РРФСР.

Народився та ріс в м.Азбест Свердловської області. Вперше приїхав в Україну в 5-річному віці. Батьки часто переїжджали, тому навчався і в Україні, і в Росії. Закінчив середню освіту в Углуватській середній школі Христинівського району Черкаської обл. на батьківщині своєї мами в 1991році. Вступив до Київського художнього училища, після 1-го курсу призваний в армію. Службу проходив в рядах Національної гвардії, яка на той час підпорядковувалася Президенту України, в м.Донецьку. Після звільнення в запас, в 1994 році вступив до Львівського торгово-економічного інституту( тепер – університет). Навчаючись, вів активне студентське життя: був членом студентської ради, грав в команді КВК «Вільний вітер», брав участь в «Козацьких забавах», займався бойовим гопаком, брав участь в змаганнях по армрестлінгу. Після закінчення університету в 1999р. переїхав до Києва, одружився, працював в комерційних структурах, спеціалізувався на продажах сільськогосподарської сировини(ВЕД та ЗЕД), паливних матеріалів. Хобі його життя – фотографія. Мав кілька фотопроектів, співпрацював з   деякими журналами та газетами , артистами. 9 травня 2014р.разом з однодумцями виїхав до м. Дніпропетровськ, щоб вступити до лав батальйону Дніпро. Офіційно в ньому не значився. 11 травня під час проведення референдуму ДНР вже брав участь в територіальній обороні м. Красноармійськ. Своїми діями зумів зупинити натовп агресивних проросійськи налаштованих людей. Завдяки тодішнім вмілим діям батальйону референдум в місті не відбувся, територія залишилася українською. Після резонансного розстрілу добровольців батальйону «Донбас» під Карлівкою 23.05.2014р.вирушив до місця їх дислокації на підмогу.З початку червня разом з побратимами повернувся до Києва та проходив військову підготовку на базі ВЧ 3027 Нацгвардії в Нових Петрівцях. Підписав контракт резервіста . Вдруге присягнув на вірність Україні. 28.06.2014р.офіційно був відправлений в зону проведення АТО. Приймав участь у звільненні м. Артемівськ (Бахмут), в боях під Карлівкою, Курахово. Обставини загибелі: Близько 15.00 під час виконання службово-бойового завдання в селі Улянівці Красноармійського району Донецької області натрапив на ворожу засідку та дістав смертельного вогнепального поранення.

Залишилася дружина та двоє неповнолітніх синів.

Кузьмін Дмитро поклав своє життя за Україну!

Вічна йому пам’ять….

Нагороджено Орденом Доброволець посмертно

The post «Об’єднання добровольців» відзначило посмертно Орденом Добровольця – Дмитра Кузьміна. appeared first on ГО «Об’єднання Добровольців».

«Орден Добровольця» – почесна відзнака, яка вручається виключно один раз в рік – на День українського добровольця.

Її отримують учасники добровольчих формувань, ветерани війни, бійці ЗСУ та волонтери, які проявили героїзм, мужність, незламний патріотизм відстоюючи цілісність та суверенність

Панов Ігор Валерійович позивний “Хан”

народився 22 лютого 1963 року в Ставрополі РРФСР .

У 1987 році закінчив Вище зенітне ракетне інженерне училище ім. Кірова в Києві. Після чого був направлений для несення військової служби в Закавказький військовий округ в місто Ахалкалакі . У період з 1987 по 1993 рік був командиром взводу , пізніше заступником командира батареї . У 1993 році після розпаду Радянського союзу демобілізувався і повернувся до Україну. Після початку війни на сході України брав участь у формуванні Батальйону поліції «Крим». З 26 січня 2015 року був начальником розвідки 90-ого окремого батальйону Десантно-штурмових військ України . Брав участь в боях за Піски , Зайцеве і в Авдіївської пром зони . Після демобілізації в 2017 році , жив в Києві. У листопаді 2019 року повернувся на військову службу і був призначений командиром навчальної роти навчального центру «Десна»  . 9 листопада 2019 року Ігоря Панова і його дружину Оксану побили молотком і битою в під’їзді власного будинку . Подружжя були знайдені сусідами на сходах між поверхами з множинними пораненнями голови  . 11 листопада поліція затримала нападників. З 10 по 20 листопада Панов перебував в реанімації де лікарі боролися за його життя .При трепанації черепа у Панова почалася сильна кровотеча.20 листопада 2019 року Панов Ігор Валерійович помер в лікарні не приходячи до тями.

Смерть наздогнала його у цивільному житті. Проте його бойових шлях не забуто.

Вічна йому пам’ять…

Нагороджено Орденом Доброволець посмертно

The post «Об’єднання добровольців» відзначило посмертно Орденом Добровольця – Ігоря Панова. appeared first on ГО «Об’єднання Добровольців».

«Орден Добровольця» – почесна відзнака, яка вручається виключно один раз в рік – на День українського добровольця.

Її отримують учасники добровольчих формувань, ветерани війни, бійці ЗСУ та волонтери, які проявили героїзм, мужність, незламний патріотизм відстоюючи цілісність та суверенність

Харченко Євген Борисович позивний «Ред»

Дата та місце народження: 1 лютого 1987 р., м. Київ.

Здобув освіту в національній академії внутрішніх справ України, закінчив юридичний факультет. Працював юристомбПід час Євромайдану брав участь у протестних акціях.

Після анексії Криму Росією вирішив піти добровольцем до Національної гвардії України. З червня 2014 року служив штурмовиком у розвідувальній групі батальйону «Донбас». Вранці 29 серпня 2014 р., під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла, пожежна машина рухалась в автоколоні батальйону “Донбас” з с. Многопілля до с. Червоносільського. На околиці Червоносільського пожежна машина натрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил РФ. Євген перебував на даху пожежної машини з РПГ-7 у руках та хотів підбити російський танк. Але, швидше за все, граната була бракованою і Ред не зміг вистрілити раніше за танк, який знищив пожежну машину прямим влученням. Загинув разом з Бані, Туром, Восьмим, Бірюком та Ахімом. 3 вересня 2014 тіло Реда разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. Був упізнаний батьком (за татуюванням на лікті) та похований 21 вересня 2014 року у смт Бортничі. Сімейний стан: Залишились батьки та брат.

поклав своє життя за Україну!

Харченко Євген поклав своє життя за Україну!

Вічна йому пам’ять….

Нагороджено Орденом Доброволець посмертно

The post «Об’єднання добровольців» відзначило посмертно Орденом Добровольця – Євгена Харченка. appeared first on ГО «Об’єднання Добровольців».

«Орден Добровольця» – почесна відзнака, яка вручається виключно один раз в рік – на День українського добровольця.

Її отримують учасники добровольчих формувань, ветерани війни, бійці ЗСУ та волонтери, які проявили героїзм, мужність, незламний патріотизм відстоюючи цілісність та суверенність

Ільницький Олександр Йосипович  псевдо Барні

Дата та місце народження: 28 лютого 1978 р., м. Турка, Львівська область

Після закінчення училища служив у Збройних Силах України.

З початком АТО у травні 2014 року перейшов до батальйону добровольців «Миротворець» ГУМВС України в Київській області та вирушив на Схід. Серед побратимів Ільницький Олександр мав позивний «Барні», за те що статурою був схожий на ведмедика — логотип відомої марки ласощів для дітей: широкий у плечах, невисокий на зріст, усміхнений, добрий.

У серпні 2014 року під час виконання бойового завдання батальйоном «Миротворець» з виходу з оточення у м. Іловайську Олександр отримав поранення. За виявлений при цьому героїзм Указом Президента України № 480/2015 від 20 серпня 2015 року був нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни».Після лікування певний час працював у Києві, в міністерстві. Повернувся на фронт до свого підрозділу; був одним з найкращих розвідників «Миротворця».9 січня 2016 року поблизу селища Зайцеве біля Горлівки під вогонь російських терористів потрапив цивільний автомобіль, поранення зазнала місцева мешканка. Олександр Ільницький, ризикуючи власним життям, зробив усе можливе, щоби зупинити і вивести автомобіль з-під обстрілу, в цей час зазнав смертельного кульового поранення у голову.11 січня 2016-го з Олександром попрощалися у Києві на Майдані Незалежності. Похований у місті Турка.

Залишилася дружина та 7-річна донька.

Ільницький Олександр поклав своє життя за Україну!

Вічна йому пам’ять….

Нагороджено Орденом Доброволець посмертно

The post «Об’єднання добровольців» відзначило посмертно Орденом Добровольця – Олександра Ільницького. appeared first on ГО «Об’єднання Добровольців».