Home / Без категорії / Від любові до ненависті: як Садовий перетворився у львівську «Нелю Штепу»

Від любові до ненависті: як Садовий перетворився у львівську «Нелю Штепу»

Учора, пише у своїй статті ресурс “Вголос”, Андрій Садовий показово пишався стосунками з “Об’єднанням добровольців”, сьогодні – називає усіх ветеранів “тітушками”. Від любові до ненависті, як кажуть, всього один крок…

21 листопада Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомила про підозру посадовим особам Львівської міської ради, зокрема меру Андрію Садовому. За повідомленням САП, чиновник зловживав «під час операцій із земельними ділянками, що розташовані на території Рясне-Руської сільської ради Львівської області, завдали збитків громадянам і державі на суму понад 93,5 мільйона гривень». На суд до Києва приїхали учасники ГО Об’єднання добровольців», які вимагали покарати Садового за те, що він, за їхніми словами, «дерибанить» землі, які призначені для учасників російсько-української війни.

Майже відразу після цього ЗМІ, які належать дружині міського голови Львова Андрія Садового Катерині Кіт-Садовій, у своїх матеріалах назвали мітингувальників «тітушками» і звинуватили у тому, що ГО «Об’єднання добровольців» зацікавилось цією справою задля привласнення земельних ділянок.

Пізніше у тих же ЗМІ вийшли так звані «викривальні» матеріали, у яких журналісти розповідали про «липові» документи юриста керівниці ГО «Об’єднання добровольців» Олени Живко. Зазначалося, що жодної освіти активістка не має, а диплом – просто купила.

Але найцікавіше – в іншому. Сам Андрій Садовий та його чиновники не так давно із задоволенням брали участь у заходах, які організовувало «Об’єднання добровольців». Ба більше: за словами Олени Живко, мер наполегливо просив залучати його до спільних заходів і показово пишався спілкуванням з людьми, яких зараз називає «тітушками».

У чому ж причина такої раптової переорієнтації мера? «Вголос» спробував з’ясувати у розмові з керівницею ГО «Об’єднання добровольців» Оленою Живко, учасником Революції Гідності та добровольцем Іваном Плішем, засновником добровольчого підрозділу Романом Ковалем, учасником бойових дій у Югославії, Іраку та на російсько-українському фронті Ярославом Кучмою.

Із чого почався конфлікт з міським головою?

Олена Живко:

Все почалось із того, що наша організація «Об’єднання добровольців» взяла участь в акції пікету в Києві, коли Андрію Садовому обирали запобіжний захід. Цікаво, що організовувала цю акцію київська ГО, а зі Львова просто поїхало кілька людей на підтримку. Ми, як львів’яни, вже маємо дуже багато питань до нашого мера і неодноразово пікетували його під стінами міської ради Львова. Причини були різні: прапор «ДНР», торги землею та інші антиукраїнські речі, які нам не подобаються. Тому тут для нас не було нічого нового, ми поїхали на чергову акцію.

Після повернення з Києва багато наших легендарних бійців побачили свої фото на сайті, який належить дружині мера Львова Катерині Кіт-Садовій із написом «галицькі тітушки». Цікаво те, що на фотографіях були присутні бійці із Харкова та інших міст України, але їх усіх назвали «галицькими тітушками».

Ми розуміємо, що Андрій Садовий продумав собі хороший передвиборчий сценарій. Сьогодні генералу Марченку обирають запобіжний захід у вигляді взяття під варту, а Садовому, на якому вже немає де поставити клейма, запобіжним заходом обирають особисте зобов’язання… І мова тут іде про величезну суму грошей. Тому ми прекрасно розуміємо, що це був добре спланований сценарій, у якому йому підіграла нова влада. Андрій Садовий почував себе комфортно за часів усіх проросійських влад в Україні. Ми бачили, як він добре себе почував за часів Януковича, коли не було жодних переслідувань, і ми бачимо, як йому живеться зараз.

То ким є люди, яких назвали «тітушками»?

Олена Живко:

На фотографіях був присутній, наприклад, учасник нашої організації Іван Пліш і я вважаю, що для нього це була найбільша образа. Я дуже хвилювалася, щоб після такого приниження ця людина нічого собі не заподіяла. Іван на Майдані отримав кульове поранення в голову від справжніх тітушок, а тут цим словом обізвали його. Я вважаю, що це найгірший термін, який можна було підібрати саме до цієї людини. Цей чоловік нагороджений Орденом Богдана Хмельницького за мужність, ця людина пішла на фронт добровольцем, незважаючи на його поранення, отримала посвідчення бійця-добровольця, брала участь у бойових діях і має проблеми зі здоров’ям.

Також нещодавно мені стало відомо, що до Революції Гідності Іван був відзначений Львівською міськрадою як сумлінний працівник Львівського трамвайного депо. Тобто, людина проявила себе якнайкраще фактично в усіх сферах: несудимий, відзначений як сумлінний працівник, відзначений найвищими нагородами держави. Але зараз, в один момент, лише за те, що посмів піти проти «царя Львова», яким Садовий себе вважає, він став «тітушкою».

Іван Пліш:

Коли у кінці 2013 року в Україні сталась біда і молодь вийшла на майдан Незалежності у Києві для виборювання свободи, влада Януковича наказала бити дітей. Після першого розгону Майдану у Києві задзвонили дзвони. Народ піднявся з колін для того, щоб протистояти обману тогочасної влади.

Тоді люди масово стали приїжджати до Києва і я в тому числі. У нас були мирні акції, ми навіть не думали про зброю чи щоб поїхати туди за гроші. Ми проводили акції під судами, Генпрокуратурою, Міністерством внутрішніх справ із різними вимогами. Наприклад, до МВС у нас була вимога звільнити наших активістів, яких неправомірно затримали.

Найважчі часи розпочались у лютому 2014 року. Саме тоді почали гинути люди і постало питання, чи протримається Майдан. Ми дізнались, що ми мали бути розстріляними, багато хто покинув Київ, але багато хто залишився, бо ми розуміли, що від нас залежить майбутнє України. Для Януковича царем був Путін, а ми хотіли врятувати свою державу.

На вулиці Інститутській, біля Жовтневого палацу, я отримав поранення голови. Коли мене хотіли відправити на лікування у Словенію, я відмовився. Справа у тому, що я був із братом, а він глухонімий. Я його привіз до Києва і моїм обов’язком було привезти його додому.

Після цих подій я пролікувався і поїхав на фронт, аби далі захищати нашу Батьківщину. Через моє поранення я не міг вступити до лав Збройних сил України, тому пішов у добровольці. Я був у Мар’їнці, від нашої позиції до сепаратистів було всього 300 метрів. Інколи й менше. Я багато разів їздив на війну і пишаюсь тим, що вніс свою лепту у протистояння із цим злом.

А щодо нагороди у Львові, то я її отримав досить давно – за те, що добросовісно виконував свої обов’язки водія трамваю. Я також міг попередити аварійні ситуації чи допомогти старенькій людині… Це, я вважаю, обов’язок кожної людини, це виховання і банальна людяність. Саме за це я отримав подяку за сумлінну роботу.

Вийшло так, що один мер мене нагородив, а інший назвав тітушкою.

Мер Львова стверджував, що ваша організація намагається привласнити собі землі міста. Поясніть свою позицію у цьому питанні.

Олена Живко:

Основним нашим завданням є турбота про людей, які пройшли війну. Я нагадаю, що добровольці досі не є визнаними. Незважаючи на те, що Верховна Рада прийняла відповідний закон, немає механізмів, які допомогли б йому втілитись. Усі ці роки хлопці залишалися без захисту. Тому природно, що ми лобіюємо їхні інтереси і допомагаємо їм відстоювати свої права на землю по всій Україні. Ми допомагаємо готувати документи інвалідів війни, даємо юридичний супровід і робимо акції та пікети. Ні для кого не секрет, що люди з пораненнями і сім’ї загиблих мають першочергове право на земельну ділянку. У нас таких питань тисячі. Ми звертаємось до губернаторів, до мерів міст та інших чиновників. Ми ці питання підіймаємо щоразу і кожен посадовець, який хоче цю земельну продати, буде незадоволений нашими діями і звинувачуватиме нас у чомусь. Але по закону саме вищеназвані люди мають першочергове право на землю і ми їм сприяємо у належному використанні  цього права.

Так само ми нещодавно просили гроші для онкохворого бійця і нас міська рада підтримала. Але це ж не означає, що ми вибиваємо гроші із держави, це є різні поняття. Тому ми також допомагаємо через суд.

До мене, як до юриста, звертаються люди з усіх куточків України. Когось не хочуть брати на роботу, комусь не хочуть відкрити інвалідність і таке інше. Усі ці питання сьогодні розглядає наша ГО. Ми навіть вже вийшли за межі добровольців і опікуємось, фактично, усіма ветеранами війни, які не можуть знайти правду.

Наша організація була співавтором законопроекту №7190 по добровольцях. Ми вимагали визнати їх  учасниками бойових дій, що вдалось нам зробити на Львівщині та Рівненщині за допомогою пікетів.  Ми, на жаль, мусимо це все вибивати, випрошувати, коли, наприклад, у США вважається честю допомогти добровольцям.

Тобто звинувачувати нас у тому, що ми хочемо приватизувати землі, звичайно, можна, але це – право людей, вони на це заслужили. Особисто я не отримала жодної земельної ділянки. Ми б також хотіли, щоб земля у Львові не продавалась бізнесменам чи всіляким московським олігархам, а надавалась безкоштовно сім’ям загиблих і пораненим. У Львові ділянок багато, ми ж бачимо, як забудовується район Під Голоском. Тобто, для близьких Садовому будівельників і московитів земля є. Шкода, що її немає для наших воїнів, які власним життям і здоров’ям обороняли Україну.

Чому тоді, на вашу думку, ЗМІ Садового назвали вас тітушками?

Роман Коваль:

Мені здається, що Андрій Іванович просто не знає значення слова «тітушка» і де його варто використовувати. Ті спортсмени, які були організовані проти майданівців, були названі так, бо саме вони нападали на активістів і вчиняли акти насильства над революціонерами, які хотіли довести Майдан до пуття. Садовий, використавши це слово, образив не тільки людей, які були на Майдані, він образив величезну спільноту хлопців, які воювали за державу. Андрій Садовий у той час спокійно спав, добре їв… Він не знає відчуття, коли кулі свистять над головою чи коли поряд розривається міна чи снаряд. Але називаючи цих хлопців тітушками, він повинен розуміти, що саме вони влаштували йому тихе і спокійне життя тут у Львові. Ніхто не хотів ображати його честі та гідності, як він зараз про це верещить. Але якщо ти назвав людину таким принизливим словом, ти маєш за це відповідати.

Коли відбулись події із штовханиною у міській раді, Садовий сам тоді спровокував сутичку, а потім порозсилав по усіх обласних центрах запити, щоб з’ясувати, чому ці всі люди з’їхались і що вони хотіли йому сказати. Він міг спокійно зустрітись чи хоча б прийти на сесію міськради, але він цього не захотів. Він спочатку спровокував бійку, сховався, відсидівся, а потім заявив, що хтось хотів йому зірвати сесію ЛМР.

Це навіть протизаконно, адже кожен українець має право бути присутнім на засіданні міської ради. Не дивлячись на те, що я не є жителем Львова, я можу прийти і послухати, що там робиться. Ми приїхали захистити своїх побратимів і я вважаю, що Андрій Садовий мав би це чудово розуміти.

Конфлікт міг вирішитись, якби мер прийшов і сказав, що не може впливати на ЗМІ своєї дружини, але поважає нас і не вважає «тітушками», цього було б достатньо. Але він, як завжди, заховався за стінами Ратуші та за спиною своєї дружини. А потім він почав ображати керівника нашої організації і людей, які відстоюють своє право.

Саме ми захистили сім’ї цих чиновників. Андрій Садовий жодного разу не відвідав зону АТО чи пізніше ООС. В Україні є такі міські голови, які брали відпустку, замість них хтось працював, а вони їхали у зону бойових дій, де перебували деякий час.

Також зараз відбувається абсолютна дискредитація волонтерського і добровольчого руху по всій Україні. Зараз дискредитовано Правий Сектор, Українську добровольчу армію, ВО «Свобода», УНСО, тобто усі патріотичні організації. Я прекрасно розумію, чому так відбувається. Справа в тому, що у 2014 році першими, хто став на захист України, були добровольці. Саме вони змогли дати перший спротив, коли наші збройні сили ще боялись вступати у бойові дії. У 2014 році ми навіть формували підрозділи для визволення Криму, але через вбивство Олександра Білого біля Рівного, нам це не вдалось.

Можливо, наша позиція не подобається Садовому і він хотів бачити тут «рускій мір». Саме тому, мабуть, він і веде таку дискредитаційну політику щодо нас у Львові. Нехай би він дав нам відповідь.

Ярослав Кучма:

У мене є чималий досвід участі у світових конфліктах, тому я маю власне бачення цієї ситуації. Зі сторони це все дуже помітно. У Кремля немає такого, що «прийшов Путін і він хоче щось». У них є розроблені плани «А», «Б» і так далі. Йдеться про десятки років.

Навіть, якщо взяти банальні дитячі мультики. 90% з них озвучені російською і це призводить до того, що навіть в україномовних сім’ях діти починають говорити російською. Фільми нам «дорого озвучувати українською». Далі йде «ущємлєніє рускава язика» і тому подібне.

Почався Майдан, почали активізовуватися тітушки у Запоріжжі та Дніпрі. У Харкові була спроба захоплення облради. Вони розраховували , що протягнуть «рускій мір» зі сходу до центру України, але це їм не вдалось. Путін розраховував, що лівобережна Україна дасть прочуханки бандерівцям, його війська дійдуть до Львова, наведуть там свій лад і будуть правити.

Всі ці плани Москви пішли прахом, але давайте згадаємо Нелю Штепу та інших діячів, які так відстоювали російські інтереси в Україні. Абсолютно подібні епізоди траплялись і з Андрієм Садовим. Він дуже часто зустрічався у львівських кав’ярнях із людьми, які контролювали усі ці безпорядки по Україні. Також можна згадати відео, де він заявив, що Україна вже програла війну, коли ця війна ще не встигла початися. Особисто я був шокований: Андрійко Садовий виступає із балкона міськради і каже, що нам не варто боротись, бо ворог набагато сильніший… Такі речі відбувались саме після зустрічей із вищезгаданими кураторами «руского міра», тобто вони готувались. Я взагалі шокований, як така людина досі може керувати містом? За таке позбавляють волі мінімум на 15 років.

Звернення Львівського міського голови Андрія Садового від 26 березня 2014 року:

Я вважаю, що після заяв «какая разніца» і судів над нашими військовими, ми повинні пишатись тим, що «Об’єднання добровольців» має головний центр саме у Львові. Олена Живко є мужньою людиною, головою нашої організації і відважним волонтером. А Садовий обливає її брудом і намагається змінити такий стан речей.

Іван Пліш:

Коли Садовий назвав нас тітушками, він образив не лише нас. У першу чергу він зганьбив пам’ять Героїв Небесної Сотні. За деякими даними, тоді загинуло набагато більше людей, ніж ми знаємо з офіційних джерел, тому Садовий образив кожну людину, яка віддала життя за майбутнє України. Це образа усіх, хто був учасником Революції Гідності.

Також сайт Садового вилив багато бруду персонально на керівницю ГО «Об’єднання добровольців» Олену Живко. Особисто я хочу сказати, що таких людей, як Олена, нам потрібно якнайбільше. Ця людина є патріотом і вона щиро дбає про усіх учасників бойових дій. Саме завдяки таким людям перемога буде за нами.

Олена Живко:

Львів’яни повинні запитати у себе, чому Садовому не миле все українське? Навіщо у Львові друга “Неля Штепа”?

Я думаю, причина у тому, що незабаром міські вибори. Ми бачимо, як комфортно став себе почувати Садовий з новою владою. Я вважаю, що ця влада є антиукраїнською, ми бачимо це по їхніх кроках і діях. Тому я думаю, що мер Львова домовився із цими проросійськими силами  про підтримку на виборах. Ми бачимо, який він впевнений у собі напередодні виборів, він роздає землі проросійським силам. Тому саме такі одіозні політики будуть тут робити свій бізнес, набирати людей і змушувати їх голосувати за російських ставлеників на виборах.

Для мене є зрозуміло, що проросійські сили зараз боряться із нами. У Львові є така скандальна представниця Медведчука як Інна Іваночко. За нашим запитом проти неї відкрили кримінальну справу в СБУ через її вислови на одному із проросійських телеканалів. Ми розуміємо, що у неї потужні лобісти і ця справа не буде передана далі, але тим не менш. Так от, жодної «каменюки у її город» за ці антиукраїнські висловлювання і виступи на російському ТБ ми не побачили. Натомість Андрій Садовий взявся за «Об’єднання добровольців».

Особисто для мене тут немає нічого нового. Якщо мого дідуся не зламала тюрма в Сибіру, то писаки Садового не зламають мене і поготів. Кожен із нас спостерігав за незрозумілими кроками влади у 2014 році. АТО – не війна, добровольці – не воїни і так далі… Ми ще тоді зрозуміли, що руки Росії дійдуть і до нас. Можливо, когось затримають за кордоном, когось отруять, когось поливатимуть брудом і таке інше. Але така робота російських спецслужб в особі Андрія Садового проти нас робить нас тільки сильнішими.

Я думаю, що кожен львів’янин має поставити собі питання, чому в патріотичного міста непатріотичний мер? Почалась війна, ми усі були зайняті на Сході. Якби ми були тут, то, я впевнена, що за такі висловлювання ми б Андрія Івановича просто навчили любити країну. Тому львів’яни повинні запитати у себе, чому Садовому не миле все українське? Хто захистить цю країну завтра? Мер, який награбував собі великі статки і може завтра ж покинути країну, чи ці прості хлопці, яких звинувачують у тому, що вони взяли собі земельну ділянку?

Чому ми пробачаємо нашому меру такі його проросійські дружби, як Альфа-джаз? Я нагадаю, що коли у Гарнізонному храмі ми прощались із побратимом, який загинув на сході України, у Львові грала музика. Невже цей хлопець не заслужив, щоб люди хоч кілька годин не веселились із поваги до нього? Країни, які не цінують своїх воїнів, платять своєю свободою. Тому такої «Нелі Штепи» у вигляді Садового у Львові бути не повинно.

Роман Гурський, ІА «Вголос»

About dobrovoltsi